Про Пляшеву, козацькі могили круг містечка Берестечка, я вперше довідалась, ще будучи малою дитиною, від своєї бабці, яка у червні 1991 р. побувала на відзначенні 340-ї річниці битви під Берестечком. 357 років тому тут, на священній землі Берестечка, Острова, Пляшевої, козаки-звитяжці смертю смерть подолали. 357 років минуло з часу, як замовкли останні громовиці Берестецької битви, і над полем бою залягла мертва тиша. Тридцять тисяч козацьких лицарів рясно вкрили трупом і щедро напоїли кров’ю поле під Берестечком. В плині часу губились сліди тої битви, розорювалось саме поле, зникали вали, насипи. Проте пам'ять народна свято зберігала і передавала з покоління до покоління сповідь про одну з героїчно-трагічних сторінок боротьби за волю України – Берестецьку битву. З початком минулого століття на острові Журавлиха, де відбула заключна частина битви, в якій польське військо змушене було вести бій окремо з кожним з трьохсот козаками-звитяжцями, які загинули у нерівній боротьбі, виріс Георгіївський храм-па’мятник, монастир, перенесена Михайлівська церква з с.Острів. Отож, 27 червня я з друзями вирушила на відзначення 357-ї річниці битви під Берестечком. Ця поїздка для мене була особливою, бо з самого дитинства мріяла відвідати козацькі могили. Свої намети ми розташували на острові Журавлиха. На цьому острові стоїть пам’ятний хрест останньому із трьохсот козаків, який боровся проти всього польського війська протягом трьох годин. Він загинув, не прийнявши королівської ласки подарувати йому життя. В наметовому містечку можна було побачити людей різного віку, з різних куточків України та не тільки з України,а й з-закордону. Атмосфера була дуже дружньою і гостинною. Місцеві жителі охоче нам розказували історію своїх країв, а старші жіночки з цікавістю розпитували в нас хто ми і звідки. В першу ніч ми не сумували, тому що мали можливість побачити виступи молодих гопаківці, спалення козацької ватри, яка сягала приблизно 20 м., і святковий феєрверк. Повернувшись до своїх наметів, ми розпалили багаття і співали пісні під акомпанемент гітар, розказували різні історії, грали в ігри і дуріли. Цієї ночі до нас приєднались наші львівські знайомі, які грають в відомих львівських рок-гуртах, тому нам дійсно не було сумно. На другий день, після купання і сніданку, відвідали Святу літургію, на якій брали участь до 100 священників з різних областей України. Після літургії відвідали козацькі могили, а пізніше лазили на козацькі вишки, погуляли по ярмарку і накупили собі цілу купу сувенірів, щоб пам’ятати про цю поїздку. Вірю, що кожен з нас відчув чиї ми є нащадки і посіяв в своєму серці ще одну зернинку патріотизму.